Мультики

У Єлізарові часто бачать оспівувача СРСР і усього радянського. Та, коли автор має за душею талант, ніякі наміри, якими б дрібними і помилковими вони не були, не можуть завдати його творчості руйнівної шкоди.
У свіжому романі Єлізаров продовжує кропітку працю з повернення до життя заяложених радянських артефактів. Якщо в «Бібліотекарі» автору вдалося майстерно вдихнути магічну силу у соцреалістичну літературу, то в «Мультиках» він взявся за «чарівний фонар» СРСР – діапроектор і дитячу кімнату міліції. Здається, до чого ж прозаїчні і нудні ці ваші радянські міліціонери з діапроекторами. Та це колись вони виглядали сіро і десь навіть набридло, у Єлізарова завжди все виходить не так – і завдякі прихованим властивостям діапроектор і його «мультики» докорінно змінюють до болі знайоме життя найтиповіших дворових пацанів на найзвичнішій околиці найстандартнішого промислового міста часів пізнього соціалізму.
У тому-то і полягає талант – зуміти побачити те, чого інший не побачить, і написати так, як інший не зможе, про те, що ніби усім знайоме.
У квітні 2011 року роман потрапив до «шорт-листу» премії «Національний бестселлер».